Однією з помітних тенденцій сучасної української освітньої політики є спроби усунення будь-чого меншого. Починаючи від злиття університетів (тобто, у більшості випадків, фактичним поглинанням меншого ЗВО більшим) і закінчуючи запланованою ліквідацією шкіл, де навчаєтсья менше 60 учнів. Услід за тим, як лінія Міністерства послуговуєтсья логікою «укрупнення», схожа політика прослідковується і на локальному рівні, зокрема й в КНУ.
Прикладом такої політики слугує скорочення набору або закриття менш популярних освітніх програм. Так, наприклад, на Історичному факультеті існує практика чергування набору ОП: в один рік набирається «Східноєвропейські студії» замість «Сходознавства», та навпаки. Менші ж програми закриваються зовсім. Зрештою, це забирає в студентів можливість отримати більш спеціалізовану освіту та змушує або сподіватись (без жодних гарантій) на набір в наступному році, або подаватись на менш цікаві конкретно їм, проте більш популярні загалом, програми. Виходом з цього могло би бути або замороження чинної кількості ОП, або надання можливості студентам вільніше розпоряджатися вибірковими компонентами (що є іншою проблемою КНУ, яка варта окремої уваги).
Інший показовий випадок стосується актуальної наразі освітньої програми «Релігієзнавство». Усього на бакалавраті навчається 25 релігієзнавців, 9 з яких — бюджетники, 4 отримують академічну стипендію. У цьому семестрі студентам і студенткам цієї спеціальності було фактично відмовлено в отриманні підвищених стипендій (академічних стипендій за особливі успіхи в навчанні).
Причиною стала неадаптованість внутрішніх Правил призначення академічних стипендій в КНУ до специфіки малих спеціальностей: документом передбачено, що кількість отримувачів підвищеної стипендії вираховується з кількості отримувачів звичайної академічної стипендії на курс в обсязі до 20%. А оскільки на кожному з чотирьох курсів стипендію отримує лише одна людина, то 20% від 1 не вираховується, через що в результаті підвищену стипендію не отримує ніхто. Цікаво, що подібна ситуація уже ставалася із студентами-соціологами декілька років тому, і отримала значно більше розголосу, аніж та, що відбувається зараз.
У результаті і без того мізерні стипендії, яких не вистачає на адекватне існування, скорочують для тих студентів, яким банально не повезло із кількістю однокурсників. При тому насправді навіть в рамках існуючих Правил (які, до слова, не оновлювалися з 2017 року) існує механізм, здатний хоч трохи покращити ситуацію: згідно з п. 12.2 за рішенням Стипендіальної комісії Університету спільно може бути розраховано ліміт стипендіатів для різних курсів за певною спеціальністю. У такому випадку на релігієзнавців буде виділено принаймні одну підвищену стипендію. І оскільки Стипендіальна комісія не прийняла цього рішення самостійно, ми підготували звернення та зібрали підписи майже всіх бакалаврів-релігієзнавців, аби добитися бодай такого тимчасового вирішення на наступний семестр. Наразі звернення вже подали, тож чекаємо на реакцію Стипендіальної комісії.
Дехто міг би заперечити, мовляв, можливо проблема в самій спеціальності: якщо вона не користується попитом, університет і держава не надає належної підтримки, то значить суспільству вона просто не потрібна, чи не так? Але ж справа тут не лише в релігієзнавцях та істориках. Якщо вважати, що суспільна цінність спеціальності вимірюється кількістю студентів, що на ній навчаються, то найціннішою спеціальністю цього року треба було би визнати «Менеджмент»... Гадаємо, зрозуміло, що це навряд чи відповідає дійсності, і такий «успіх» спеціальності визначається не суспільною потребою, а звичайним попитом, що часто не відповідають одне одному.
Проблема малих спеціальностей — це показовий приклад того, як логіка попиту і пропозиції в університетських стінах лише поглиблює недоступність вищої освіти і ставить палки в колеса менш «конкурентоспроможним» спеціальностям. Замість стимулювання їх розвитку через збільшення бюджетних місць і стипендіального фонду, система робить навчання на малих спеціальностях все менш привабливим, чим фактично обмежує академічну свободу студентів і студенток.
Стикалися з подібними проблемами? Хочете сприяти їх подоланню? — пишіть в наш бот @priama_dia_bot, а також долучайтеся до профспілки!