4 березня МОН оприлюднило новий законопроєкт про професійну освіту. Уряд знову взявся за реформування «роздутої», «надлишкової», «неконкурентної» системи – цього разу під прицілом опинився профтех. Що турбує Міністерство? Чому під гаслами «фінансової та кадрової автономії» уряд фактично запускає механізм корпоратизації профосвіти, її поступову комерціалізацію й демонтаж соціальних гарантій? Гайда розбиратись.
Для початку проговоримо нововведення, які досить позитивно прийняли великі медіа.
Серед основних пряників, на які звертає увагу законопроєкт – так звана «автономія»:
Заклади освіти зможуть працювати як некомерційні товариства, що дозволяє їм самостійно управляти коштами, затверджувати власну фінансову структуру і отримувати кошти за послуги з підготовки фахівців. Здається, що це не звучить страшно чи ризиково, утім, де-факто, це значить, що заклади освіти переводять на самоокупність: тепер вони мають самі заробляти на своє утримання, конкуруючи за студентів і фінансування. Ідеться про перекладання фінансового тягаря на самі коледжі – серед імовірних наслідків: хронічне недофінансування «неприбуткових» або «неперспективних» спеціальностей; скорочення педперсоналу, навантаження на викладач_ок і як наслідок зниження якості освіти; а також ще більша регіональна нерівність, адже коледжі в депресивних громадах просто не виживуть.
Замість освіти як певної суспільної функції - нав’язується логіка послуги. Якщо раніше професійні технічні заклади підтримувались як певні інституції, зокрема для формування кадрів і розширення освітньої інфраструктури у провінції, то тепер вони змушені продавати послуги з підготовки клієнтури чи дешевої робочої сили. Доля неприбуткових, але важливих для суспільства спеціальностей стане іще більш невизначеною, тоді як організаційна логіка коледжу переходить у площину задовільнення короткострокових потреб роботодавців.
Друге, на що варто звернути увагу – так це наглядові ради:
Відповідно до Законопроєкту №13107 Наглядові ради, до яких увійдуть представники бізнесу, отримують повний контроль над стратегією, фінансами і кадровими призначеннями навчального закладу. Міністерство більше не буде затверджувати стандарти освіти для кожної професії, бо заклади розроблятимуть освітні програми разом із бізнесом, а змінювати та затверджувати їх буде наглядова рада.
Особливо цікаве введення, якщо пригадати істерику МОН щодо «автономії». Крім того, що розширення впливу наглядових рад підіграє тому, що зовнішні суб’єкти на кшталт бізнесу, будуть безпосередньо впливати на долю освітян_ок і студент_ок, до яких не мають прямого відношення, це ж іще більше відчужує викладацький колектив, техперсонал, студентство і профспілки від управління закладом. Певно, на думку МОН, «автономія» – це коли бюрократія обслуговує інтереси капіталу без додаткового погодження з боку неоліберальної держави.
Третє – дуальна освіта та студентські трудові договори:
На сайті МОН презентація цього введення супроводжується солодким «як це працює в ЄС». Дуальна освіта – це система навчання, де поєднується навчання в закладах освіти з навчанням на робочих місцях на підприємствах. Вводиться нове поняття студентського трудового договору – це новий тип договору, який планується запровадити для поєднання навчання з роботою. За задумом МОН, ціль – надати студент_кам практичний досвід у своїй професії, не відриваючи від навчання. Для контексту: наразі студент_ки можуть працювати за звичайним трудовим договором – як строковим, так і безстроковим. Зі свого боку, законопроєкт дає можливість працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка, також у запроваджується механізм можливої винагороди здобувачів освіти за роботу, виконану під час практичної підготовки (раніше 50% винагороди за таку роботу отримував заклад освіти, тоді як тепер студент_ка отримуватиме всі 100%).
З плюсів: нарешті закріплюється право студента отримувати винагороду за працю під час практики (і вже не в настільки урізаному вигляді як раніше), тоді як про оплачувану відпустку на іспити годі й казати. Проте існують ризики, а чи буде заклад укладати такі договори, а якщо буде, то які: не рідко практика студент_ок проходить на підприємствах викладач_ок, ректор_ок абощо. Зі свого боку, законопроєкт спирається повністю на волю адміністрації.
І, як не дивно, тема поєднання роботи з навчанням є чи не основою ареною боротьби європейських студент_ок - див. матеріали наших товаришів із «Inicjatywa Pracownicza».
Четверте – кваліфікаційні центри:
Щоб отримати кваліфікацію після навчання, студент має отримати ваучер у своєму закладі та пройти незалежне оцінювання в окремому центрі, що не належить цьому закладу. У разі незараху студент_ка отримає лише довідку про прослуханий курс. Також якщо кваліфікаційний центр не підтвердить кваліфікацію щонайменше 25% випускників певного закладу освіти, запускається аудит. У найгіршому випадку за результатом аудиту заклад може втратити ліцензію на надання освітніх послуг.
Знову напрошується питання про автономність закладів освіти, бо з утворенням нових ланок в освітньому процесі виглядає так, мов студент_ок навмисно хочуть змусити проходити додаткові бюрократичні кола. Та ще є запитання, які кошти будуть оплачувати роботу кваліфікаційних центрів? Якщо кошти держави, то чи вартували скорочення к-сть держзамовлень й «оптимізація» витрат на нові бюрократичні структури? А якщо кошти студент_ок, то реальною може бути історію про втрату освіти через некуплений папірець після завершеного практичного навчання.
Наостанок, відверто кумедно, що законопроєкт змінює термінологію: «професійна освіта» замість «професійно-технічна освіта», «студент» замість «учня», відтепер не буде і «ПТУ» – натомість «професійний коледж». Але найприкольніше, що поняття «кваліфікований робітник» замінюється «фаховим спеціалістом». Невже МОН боїться робітництва?)
Ми ж наголошуємо, що:
• Профосвіта не має перетворюватись на економічний актив;
• Всі учасники освітнього процесу мають бути залучені управління навчальним закладом – і саме це реальним самоврядуванням;
• Якісна й доступна освіта – запорука відбудови і нашого майбутнього.
Бунтуй, кохай, права не віддавай!