15 серпня цього року з'явилась інформація, що Київський національний лінгвістичний університет (КНЛУ) планують приєднати до Києво-Могилянської академії. За рішенням ухвали вченої ради КНЛУ була створена робоча група з реорганізації. Ця новина сколихнула викладачів і студентів цього університету, які вже 4 вересня почали масово збирати петицію з метою збереження його автономності.
Намагаючись перевірити достовірність інформації, наш активіст того ж 15 серпня подав запит на публічну інформацію до КНЛУ з метою отримати копію тієї самої ухвали. Проте 23 серпня адміністрація відмовила в наданні інформації. Після цього активіст звернувся до МОН зі скаргою на дії підпорядкованого йому розпорядника інформації, але, порушивши Закон України "Про звернення громадян", Міністерство надіслало скаргу до університету, і КНЛУ знову відмовили.
І от 5 листопада, після скарги вже до Омбудсмена з прав людини, була отримана відповідь, що ухвала про створення робочої групи з реорганізації дійсно була, але 12 вересня вона була скасована "з метою збереження" університету.
Цікаво, що ця ухвала Вченої Ради донині недоступна на офіційному сайті КНЛУ, власне як і рішення про скасування, як і загалом ухвали за серпень-листопад цього року. Хоча, за законодавством, ухвали мають публікуватись в обов'язковому порядку. Ніяких прес-релізів, коментарів від ректора університету ні щодо об'єднання, ні щодо скасування скандального рішення не було. Навіть проректор університету (і один з кандидатів на виборах очільника КНЛУ, які мали відбутись в цьому році), хоч публічно і розкритикував можливу реорганізацію і долучився до компанії зі збіру підписів, але про перемогу студентів і викладачів публічно не повідомив.
То які можна зробити висновки? По-перше, розголос працює: студенти і викладачі разом домоглись свого, завдяки чому Лінгвістичний не приєднали, з чим ми можемо лише привітати виробниць і виробників знань цього унікального закладу. Вісім днів від старту петиції виявилось достатньо для ректора, щоб передумати.
А по-друге: важливі рішення в університетах все ще вирішується втиху в кабінетах чиновників, недемократично, без залучення громадськості у прийнятті рішень. З чим і треба боротись.
Не мовчіть! Поширюйте інформацію про зловживання в університетах, про спроби без їхніх колективів вирішувати їхню долю. Не соромтесь питати адміністрацію і вимагати від них рішення, надсилати запити, скаржитись до омбудсмена.
Боротись легше разом!