Автор: Константин Нестерович, автор каналу “низька теорія”
Переклад: Денис Хромий, Антон Кликов
У середині грудня 2023 року студентський страйк, організований анархістськими профспілками в Познані, закінчився успіхом. Ці події довели, що перемога у класових конфліктах в сучасній Польщі цілком можлива. У цьому тексті я трохи детальніше розкажу, як це відбувалося.
Причини конфлікту
Протест розпочався через те, що керівництво університету закрило гуртожиток, який потребував ремонту, не запропонувавши студентам чіткої альтернативи. Його вирішили продати приватним власникам, котрі б здавали його в оренду студентам. Крім того, університет будував новий гуртожиток на околиці міста. При цьому, про небезпечний технічний стан гуртожитку було відомо ще з 2013-2014 років, але необхідних заходів керівництво не вживало. До того ж після закриття гуртожитку продовжувалася здача в оренду конференційних залів. Продовжував функціонувати і комерційний готель, що знаходився в тій же будівлі.
Загалом усе це виглядало скоріше як спроба «оптимізації», тобто приватизації суспільної власності, що викликало обурення, особливо на тлі загальної недостачі студентських гуртожитків у Познані, де, наприклад, тільки 5% студентів Університету імені Адама Міцкевича забезпечені гуртожитками, в той час як більшість змушена орендувати житло на спільному для всіх городян ринку нерухомості. Усього в місті більше 100 тис. студентів. Ситуація негативно впливала як на загальну вартість оренди у місті, так і, вірогідно, на якість освіти, оскільки чимало студентів змушені були витрачати час на підробітки, а не на навчання.
Як видно із заяви ректорки університету, головною мотивацією для правління університету справді був прибуток. Ректорка писала, що університету не вигідно витрачати кошти на ремонт; до того ж існують юридичні перепони з боку власників сусідніх ділянок.
Словом, університет прагнув заощадити на студентах, які бачили у цьому порушення свого права на доступне житло та елітаризацію вищої освіти.
Розвиток протесту
Зворотні дії студенти почалися ще на початку 2023 року. Так, у березні стартувала петиція, яку зрештою підписали більше 600 осіб. Студенти регулярно організовували зібрання для обговорення проблеми та акції протесту.
З організаційної точки зору в подіях брали участь три основні групи. У квітні 2023 року було створено Ініціативу мешканців студентського будинку «Jowita». У подіях брали також участь активісти та активістки Студентської житлової ініціативи. Активно підтримував студентів познанський сквот Розбрат. Однак рушійною силою всіх подій був Познанський молодіжний гурток «Робітничої ініціативи» – осередок загальнонаціональної профспілки. Показово, що офіційне студентське самоврядування, яке існує при адміністрації, стало на бік керівництва, а не студентів – ситуація нагадує роль студрад та профспілок в білоруських університетах.
Після чергового мітингу 8 грудня студенти не розійшлися і зайняли частину приміщень гуртожитку – конференц-зали. Ціллю окупації приміщень було залучення більшої уваги до ситуації та проблем студентства в цілому, що їм і вдалося: багато публічних інтелектуалів підтримали страйк, великі ЗМІ регулярно повідомляли про події, даючи голос протестувальникам.
У зайнятих приміщеннях постійно проживало декілька десятків людей. Наприклад, на одному з щоденних організаційних зборів, який я відвідав, було близько 50 чоловік. Студенти також організовували лекції для солідарних викладачів та проводили прес-конференції.
Керівництво університету негативно відреагувало на протест. Студентам відмовили в доступі до душу, погрожували проблемами з навчанням. Крім того, ректорка повідомила, що збирається звернутися до приватного охоронного агентства для боротьби зі студентами, які зайняли гуртожиток та яких вона вважає загрозою.
Кульмінація страйку
На шостий день окупації в гуртожиток до студентів приїхав міністр науки.
Згідно з анархістською традицією страйкарі не висували представників для переговорів. Замість цього міністр прийшов безпосередньо до зайнятої зали для конференцій, де були присутні всі протестуючі студенти.
Для озвучення позиції студентів було обрано двох учасниць Робітничої ініціативи. Вони висунули чотири вимоги:
1. Зберегти гуртожиток та зробити ремонт: надати конкретний план дій.
2. Відкрити дешеві студентські їдальні та соціальні кімнати у гуртожитку.
3. Дозволити проведення страйків та акцій протесту у навчальному закладі на законодавчому рівні.
4. Перетворити зайняті конференц-зали «Jowita» на студентський соціокультурний центр, який фінансуватиметься університетом та керуватиметься демократично обраним студентським комітетом.
Потім слово взяв міністр. Його риторика була максимально лояльною до студентів. Він пообіцяв, що вимога зберегти гуртожиток буде повністю виконана. Міністр повторював студентські гасла: «Jowita zostaje» («Jowita залишається»), «Ви досягли, чого хотіли», «Я на вашому боці». Однак він не дав чіткої відповіді на інші вимоги, сказавши, що це варто обговорити в майбутньому.
Виступ міністра ознаменував перемогу страйку. Окупація приміщень гуртожитку тривала ще кілька днів, після чого його слова були офіційно підтверджені: «Jowita» відремонтують за рахунок держави і він продовжить функціонувати.
Особливість ситуації полягає в тому, що це новий міністр, призначений демократичною опозицією, яка виграла вибори незадовго до страйку. Він приїхав до студентів-страйкарів якраз у перший день роботи, що стало вигідним політичним кроком: у наступних інтерв'ю він сказав, що вирішив проблему з «Jowita» в перший день і таким же чином поступово вирішить усі проблеми. Крім того, цей міністр – член соціал-демократичної партії «Нові ліві», яка заявляє про свою прихильність до розширення соціальної політики держави.
Значення перемоги
Деякі студенти називають перемогу страйку символом відродження студентського руху. Справді, низові ініціативи в університетах лише нещодавно почали набирати популярності. Навіть сама Молодіжна ініціатива в Познані з'явилася лише минулого року. В останні місяці протести розгорнулися також у Варшавському університеті. Наприклад, акція «Spanie w BUW-ie» («Сон у бібліотеці Варшавського університету»), яка також була спрямована на привернення уваги до проблеми забезпечення студентів житлом.
Студентський рух розвивається в контексті більш ширшого явища – зростання класової політики. Наприклад, анархістська профспілка «Робітнича ініціатива» («РІ») уже налічує тисячі членів по всій країні, організовуючись у різних галузях: від розробки ігор (геймдеву) до складів. У цьому сенсі перемога в боротьбі за «Jowita» свідчить про те, що, на відміну від старих профспілок, РІ вдалося залучити молодь, що позитивно вплине на настрої активістів в абсолютно сферах.
Класова політика – це те, чого немає та не було в явному вигляді в Білорусі і що не було чітко виражено в останнє десятиліття, оскільки протести завжди були зав’язані не на конкретних класових інтересах, а на спільній для багатьох соціальних груп проблемі авторитарного режиму. У той же час можливість для різних соціальних груп відстоювати свої економічні інтереси – це важлива частина зміцнення демократичних практик та інститутів, оскільки створює матеріальну основу для участі в політиці дедалі більшої кількості людей.
Цілком імовірно, що з приходом до влади більш демократичного уряду такі конфлікти почастішають. Нова влада більш схильна йти назустріч вимогам мітингувальників, а це означає, що позитивних і надихаючих прикладів відстоювання своїх прав буде більше.
Покликання на оригінальний текст статті: https://telegra.ph/vvvvv-12-30